Як привчити малюка прибирати іграшки після завершення гри?

Коли заняття або гра закінчені, від дітей дійсно вимагається вміння прибрати за собою все, із чим вони займалися. Це найважчий і не зовсім приємний обов’язок, який не завжди співпадає з настроєм дитини.
Малюкам необхідно постійно нагадувати і показувати, як і де слід скласти іграшки. Іноді дитина, підкоряючись цій вимозі, виконує її формально, недбало. Наприклад, ставить пірамідки на місце, але вони не складені як належить, кільця нанизані непослідовно.
Подібні дрібниці слід відзначити і попросити навести лад. Показати, як це можна зробити, або запропонувати: «Давай разом приберемо». Іноді на допомогу варто підключити старшого брата чи сестру.

Як виховати в дитині дбайливість, бережливе ставлення до речей?

Навчаючи малят діяти з предметами, поясніть, що іграшки, посібники, речі тоді лише слугують довго, якщо з ними поводяться акуратно: «Кубики після гри складають в коробку, інакше картинки на них затруться, відклеяться і ними не можна буде гратися». Покажіть: «Ось так їх вкладають – рівненькими рядочками, щільно прикладають один до одного. Бачиш, тепер кришка коробки вільно закривається, і кубики не розгубляться».
Допомагаючи дитині роздягатися поясніть: «Речі складають акуратно, ось так: спочатку капці – їх постав біля ліжка, потім сорочку, колготи. Усе це акуратно повісь на стільчик. Тобі зручно буде одягатися вранці, бо все вже напоготові, ніщо не зімнеться, бери та одягай!» якщо дитина розуміє мету своїх дій, у неї легше формуються навички охайності.

Чи обов’язково для дитини дотримуватися певного режиму дня?

Режим – точно встановлений порядок життя – не вигадка фахівців. У його основі – багатовікове спостереження за розвитком природи та фізіологічними процесами людини. На цій основі фізіологи, гігієністи, педагоги розробили науково – обґрунтовані рекомендації з організації життя людини, з розумної зміни видів її діяльності.
Дитині встановляють постійний режим дня, якого необхідно чітко дотримуватися. це сприяє її правильному розвиткові, привчає до дисципліни, формує уявлення про обов’язки.
На науковій основі доведено, що прийом їжі, владання спати, прогулянки, ігри – усе це сприяє зросту, зміцненню здоров’я та врівноваженому психологічному стану дитини.

Чи можна подолати жадібність дитини?

Якщо прояв жадібності є нестійким, зустрічається лише за певних ситуацій, то батькам цілком під силу допомогти дитині подолати цю рису характеру назавжди.
Для початку розкажіть малюкові, що почуває людина, із якою він не бажає ділитися. Наприклад, ви помітили, що інша дитина зацікавлено дивиться на гарну ляльку, яку тримає в руках ваша донька.
Намагайтеся переключити увагу своєї дитини на іграшку приятеля. Запропонуйте дітям зробити обмін на певний час. Ви побачите, що поступово ваша дитина навчиться отримувати насолоду від того, що вона змогла когось порадувати.
Обов’язково кажіть дитині і демонструйте, як ви задоволені та горді за неї, якщо вона поділилася з кимось яблуком, іграшкою. Чим частіше ви будете заохочувати малюка ділитися з оточуючими і хвалити його за вияв щедрості, тим охочіше він буде радувати своєю увагою вас, інших близьких людей та своїх друзів.

Як спілкуватися з дітьми раннього віку

1. Будьте послідовними. Не забороняйте дитині те, що ще вчора йому було дозволено.
2. Будьте ввічливі з дитиною (тоді малюк засвоїть саме таку модель поведінки).
3. Співпрацюйте з дитиною, а не керуйте нею. Накази та різкі заборони можуть спровокувати спалах агресії.
4. Введіть чітку систему заборон. Їх має бути небагато. Такі заборони потрібні для відчуття безпеки дитини (не брати сірники, не включати газ і т.д.).
5. Формулювати заборони слід чітко і конкретно. Краще сказати: «Гаряче!”, “Брудно!», ніж «Не можна!”, “Відійди!».
6. Встановіть певні правила життя сім’ї.
7. Розширте поведінковий репертуар дитини. Розповідайте, якими способами можна вирішити різні конкретні проблеми. Показуйте дитині приклад різних реакцій на подію (позитивне і негативне).
8. Використовуйте у спілкуванні з дитиною короткі, чіткі, зрозумілі інструкції. Не захоплюйтеся нотаціями (з вашої промови дитина може зрозуміти, що ви просто нею незадоволені або не любите її).
9. Караючи дитину, не будьте надмірно суворими і не обмежуйте гідності малюка.
10. Будьте терплячі.
11. Частіше говоріть дитині, що ви її любите. Нехай малюк знає,що ви його любите просто за те, що він є, а не за те, що він прибрав іграшки або з’їв кашу.

Правила роботи з гіперактивною дитиною

1. Працювати з дитиною на початку дня, а не ввечері.
2. Зменшити робоче навантаження дитини.
3. Ділити роботу на більш короткі, але більш часті періоди. Проводити фізкультхвилинки.
4. Бути драматичним, експресивним педагогом.
5. Знизити вимоги до акуратності на початку роботи, щоб сформувати почуття успіху.
6. Посадити дитину під час занять поруч з дорослим.
7. Використовувати тактильний контакт (масаж, дотик).
8. Домовлятися з дитиною про ті чи інші дії заздалегідь.
9. Давати короткі, але чіткі інструкції.
10. Використовувати гнучку систему заохочень і покарань.
11. Заохочувати дитину відразу ж, не відкладаючи на майбутнє.
12. Надавати дитині можливість вибору.
13. Залишатися спокійним. Немає холоднокровності – немає переваги!

Правила роботи з агресивною дитиною

1. Бути уважним до потреб дитини.
2. Демонструвати модель неагресивного поведінки.
3. Бути послідовним у покараннях дитини. Карати за конкретні вчинки.
4. Покарання не повинні принижувати дитину.
5. Навчати прийнятним формам вираження гніву.
6. Давати дитині виражати гнів безпосередньо після події.
7. Навчати розпізнаванню власного емоційного стану та стану оточуючих людей.
8. Розвивати здатність до емпатії (співпереживання).
9. Розширювати поведінковий репертуар дитини.
10. Відпрацьовувати навички реагування в конфліктних ситуаціях (репетирувати, моделювати ситуації).
11. Вчити брати відповідальність на себе.

Правила роботи з тривожними дітьми

1. Уникати змагань і будь-яких видів робіт, що враховують швидкість.
2. Не порівнювати дитину з оточуючими.
3. Частіше використовувати тілесний контакт, вправи на розслаблення.
4. Підвищувати самооцінку дитини. Найчастіше хвалити його так, щоб він знав, за що.
5. Частіше звертатися до дитини по імені.
6. Будьте впевнені в собі. Ви – зразок поведінки.
7. Не пред’являти до дитини завищених вимог.
8. Будьте послідовні у вихованні дитини.
9. Намагайтеся робити якомога менше зауважень.
10. Використовувати покарання лише в крайніх випадках.
11. Не принижувати дитину, караючи її.